«Я думав, що просто підхопив сильну застуду», — згадує Ешлі Грей. Наприкінці 2022 року 59-річний мешканець Шеффілда відчув сильний озноб і гарячку, а обстеження в лікарні виявило гострий мієлоїдний лейкоз.
Як лікарі встановили діагноз?
Напередодні Різдва стан чоловіка погіршився. Його дружина зателефонувала за номером 111, після чого Ешлі доправили до Північної загальної лікарні. Там він знепритомнів, а аналізи показали критично низькі рівні ключових показників крові.
Для подальшої діагностики пацієнта перевели до Королівської лікарні Галламшир. 1 січня 2023 року біопсія кісткового мозку підтвердила гострий мієлоїдний лейкоз. Ешлі почали переливати кров і призначили хімієтерапію. Перший етап лікування в стаціонарі тривав сім тижнів.
«Під час хімієтерапії в мене виникали побічні ефекти: нудота, діарея та втома, а під час трансплантації з’явився неприємний висип. До того ж, я втратив все волосся — це виявилося для мене набагато важчим випробуванням, ніж я очікував. Проте команда гематологів була просто неймовірною, і я відчував величезну вдячність; саме тоді я вирішив, що хочу присвятити своє життя чомусь більш значущому», — розповів чоловік.
Як змінилося життя чоловіка після лікування?
16 травня 2023 року Ешлі зробили трансплантацію стовбурових клітин від донора. За три роки після початку лікування хвороба повністю перейшла в ремісію. Чоловік повернувся до керування вантажівкою, а згодом почав працювати водієм транспорту невідкладної допомоги.
Тепер він супроводжує маломобільних пацієнтів, людей поважного віку та тих, хто їде на планові процедури чи амбулаторний прийом. Ешлі радий допомагати людям діставатися додому з лікарні. Однією з важливих для нього подій стала зустріч із медсестрою, яка лікувала його, коли він повернувся до денного стаціонару вже як працівник.
У Великій Британії щороку гострий мієлоїдний лейкоз діагностують приблизно у 3100 людей. Гематолог Алекс Канеллупулос зазначає: «Хоча методи лікування гострого мієлоїдного лейкозу залишалися практично незмінними протягом останніх кількох десятиліть, за останні роки відбулися значні прориви, включаючи генетичні методи, які дозволяють нам відстежувати зміни ДНК та специфічні для пацієнта маркери захворювання в крові та кістковому мозку». Також з’явилися підтримувальні методи лікування, які знижують ризик рецидиву.

